Як висилити з будинку особу, яка не проживає в ньому.

Для того щоб примусово висилити особу з будинку потрібно звернутись з відповідною заявою до суду. Причинами для виселення може бути розлучення, коли один з подружжя не хоче добровільно знятись з реєстрації, але при цьому проживає в іншому місці, коли купуєте квартиру, в якій приписані незнайомі люди, також коли постає необхідність виписати особу, яку було приписано з метою допомоги.

При продажі квартири власники бояться, що зареєстровані можуть перешкоджати у її продажі, та заявляти якісь права на будинок чи квартиру. В подібних ситуаціях, слід за все потрібно розуміти, що розпоряджатися квартирою, користуватися. володіти мають право тільки власники квартири, всі інші хто зареєстрований, мають лише право проживати в квартирі.

Ніколи не намагайтесь виписати особу поза судовим порядком, такі дії незаконні, та їх легко оскаржувати.

Дане питання регулюється чинним законодавством, а саме: Цивільним кодексом України стаття 405 частина 2, член сім’ї власника квартири втрачає право користуватися квартирою в разі відсутності без поважних причин понад один рік. якщо інше не встановлено домовленістю із власником квартири або законом. В Житловому кодексі України в статті 72 міститься положення про те щодо визнання особи що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Доказами по даній справі можуть бути: довідки відділення поштового зв’язку, матеріали перевірок органів державної влади, відповідні акти від працівників ЖЕКів ОСББ про відсутність члена сім’ї, пояснення свідків.

134 total views, no views today

Як поділити майно після розірвання шлюбу?

Речі індивідуального користування є особистою приватною власністю чоловіка або дружини навіть тоді коли куплені спільними коштами подружжя. Премії, нагороди отримані за особливі заслуги є особистою приватною власністю одного з подружжя ким вони були отримані, кошти отримані за втрату речі, відшкодування моральної шкоди є власністю одного з подружжя.

До особистої приватної власності майна чоловіка або дружини можна також віднести: майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, майно набуте внаслідок приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, земельна ділянка одержана внаслідок приватизації одного з подружжя з земель комунальної, державної власності та інше, майно набуте до шлюбу, та майно набуте в порядку дарування або спадкування.

Поділ спільного майна проводиться в добровільному порядку, якщо подружжя домовились про визначення часток у праві на майно кожного з них. Якщо виникає спір щодо розміру то такий розподіл змінюється на судовий порядок. При поділі визначають в першу чергу предмет поділу.

Виходячи з чинного законодавства, а саме статті 60 Сімейного кодексу України набуте подружжям майно, під час перебування у шлюбі, належить чоловіку та дружині на праві спільної сумісної власності, не залежно від того, хто з тих чи інших причин на мав власного заробітку. До такого майна можна віднести будь-які види майна, за винятком тих що виключені з цивільного обороту, не залежно від того, хто з подружжя, та на чиє ім’я було придбано, чиї грошові кошти вносились, якщо інше не встановлено законом або шлюбним договором.

121 total views, no views today

Відповідальність неповнолітніх за вчинення кримінальних злочинів.

Для осіб, які не досягли 18-річного віку, тобто неповнолітніх, відповідальність передбачена кримінальним. адміністративним, та іншим законодавством України.

Від 11 до 14 років особи не можуть бути суб’єктами злочину, оскільки не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Проте, Кримінальний кодекс України визначає, що до таких осіб можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, з дотриманням певних умов, а саме: неповнолітньому виповнилось 11 років, протиправні діяння, які було вчинено попадають під ознаки злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення злочину досягли 16 років. Це загальний вік кримінальної відповідальності. Кримінальний кодекс України передбачає і знижений вік кримінальної відповідальності, за такі злочини як: вбивство, умисне тяжке тілесне пошкодження, зґвалтування, хуліганство та інші. Зниження віку обумовлене тим, що особа уже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність своїх діянь. На жаль зараз досить поширені такі злочини серед підлітків і більшість з них тяжкі, та представляють суспільну небезпечність.

В таких випадках суд може застосувати до неповнолітнього декілька заходів виховного характеру, серед них: обмеження дозвілля, застереження, встановлення особливих вимог до поведінки, передача під нагляд батьків, або педагогічного колективу, направлення до спеціальної навчально-виховної установи, але на строк, що не перевищує трьох років.

118 total views, 1 views today