Як поновитись на роботі, якщо Вас незаконно звільнили.

Перш за все хочеться сказати що працівнику, якого незаконно звільнено, потрібно звертатись з заявою про поновлення на роботі до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за безпосереднім місцезнаходженням підприємства, або за місцем проживання чи перебування позивача, відповідно до порядку, передбаченого законодавством, в місячний термін з дня отримання копії наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки. У разі коли, з поважних причин було пропущено даний термін часу, суд може поновити цей строк.

Громадяни за подання до суду заяви про поновлення на роботі звільнені від сплати судового збору. Разом з прийняттям рішення про поновлення на роботі суд має ухвалити рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також якщо дане звільнення призвело до моральних страждань, працівник має право на відшкодування моральної шкоди. Рішення про поновлення на роботі виконується невідкладно. Датою поновлення працівника на роботі вважається дата звільнення працівника, а не дата винесення судом рішення. Рішення суду вважається виконаним з дня видачі власником або уповноваженим ним органом наказу, та внесення відповідного запису до трудової книжки.

У випадку невиконанні без поважних причин рішенні суду, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника:

  • Фізична особа – 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  • Посадові особи – 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  • Юридична особа – 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

Встановлюється новий строк виконання рішення суду. У разі повторного невиконання накладається подвійний штраф та дане звернення переадресовується до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

88 total views, no views today

Стягнення аліментів при виїзді платника аліментів за кордон.

У разі виїзду платника аліментів за кордон на постійне місце проживання в державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому КМУ. На сьогодняшній день є чинна постанова КМУ № 1203 від 19 серпня 2002 року, якою затверджено «Порядок стягнення аліментів на дитину у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про надання правової допомоги». У відповідності до даного акту у разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, для постійного проживання в іноземну державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, він повинен виконати аліментні зобов’язання відносно утримання дитини до досягнення нею повноліття. До альтернатив можна віднести договір між цією особою та одним з батьків, з яким залишається дитина, або її опікуном, піклувальником, або договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Якщо ж аліментні зобов’язання не були виконані особою, що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

З метою запобігання ухиленню платника аліментів від утримання дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів особа, яка виїжджає для постійного проживання за кордон, разом із заявою про видачу паспорта для виїзду за кордон або оформлення відповідної сторінки у паспорті, подає до паспортної служби за місцем постійного проживання в Україні у разі наявності дитини (дітей), що залишається в Україні, договір про виплату аліментів, або нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, або копію рішення суду про виплату аліментів.

До моменту одержання паспорта зазначена особа повинна подати до відповідного органу  за місцем постійного проживання в Україні документ, що підтверджує виконання аліментних зобов’язань, — нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів (якщо така заява не подавалася при поданні заяви про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон) або нотаріально засвідчену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду).

У разі невиконання аліментних зобов’язань на момент одержання паспорта до особи, що виїжджає для постійного проживання за кордоном, застосовуються обмеження, передбачені законодавством.

Особа, що виїхала за межі України для тимчасового перебування і має в Україні неповнолітню дитину (дітей), у разі подання клопотання про залишення для постійного проживання за кордоном подає до дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном такі ж документи, як і при подачі заяви про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон (інформація вище). У разі наявності аліментних зобов’язань керівник дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання до усунення обставин, які цьому перешкоджають.

125 total views, no views today

Спільна сумісна власність земельної ділянки.

Під спільною сумісною власністю розуміється те що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права у володінні. Користуванні та розпоряджанні земельною ділянкою. В Земельному кодексі України зазначено що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності тільки громадянам, якщо інше не встановлено законом.

До суб’єктів права власності належать:

– подружжя;

– члени фермерського господарства, якщо інше не передбачене угодою між ними;

– співвласники жилого будинку;

співвласники багатоквартирного будинку;

Відповідно до частини 3 статті 89 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 Цивільного кодексу України визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження – за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Виділення частки

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 Цивільного кодексу України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Розгляд справ в судовому порядку

Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абзаці 3 п. 21 Постанови, за якою  суд при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої”.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору.

103 total views, no views today