Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Тобто роботодавець, який працевлаштовує певну особу, в нашому випадку це жінка, він не вправі відмовити жінкам, які є вагітними або у яких наявні діти віком до трьох років. Якщо ж роботодавець вчиняє дані неправомірні дії, то жінка вправі оскаржити це діяння.

В сучасному житті виникає безліч спірних ситуацій, в яких навіть професіонали не знають як діяти, тому буде доцільним навести декілька прикладів даних ситуацій, провести аналіз і детальніше вивчити, проаналізувати норми чинного законодавства.

Роботодавець дуже часто приймає рішення з приводу звільнення працівників і майже кожного разу постає питання, яку особу звільнити, а яку залишити на певному підприємстві, установі чи організації.

В даному випадку відділ кадрів, який є на кожному підприємстві (повинен бути) аналізує всі фактичні дані осіб (діти неповнолітні, діти до трьох років і т.д.), беручи до уваги всі нюанси.

Наприклад, постає вибір між двома працівниками:

В даному випадку враховуються всі фактичні обставини

 

 

1 особа2 особа
Наявний неперервний стажНеперервний стаж в рази менший
Дитина до 14 років (малолітня)Двоє неповнолітніх дітей
Одинока матиРозлучена, яка отримує аліменти
В однієї з дитини наявна інвалідність, але жінка не є одинокою

 

Вивчивши всі наявні обставини, можна сказати, що в 1 особи, наявно більше вагомих обставин для подальшої роботи на даному підприємстві, установі чи організації, хоча відповідно чи чинного законодавства обох жінок звільняти недопустимо.

На підставі вищевикладеного, можна проаналізувати, що згідно зі статтею 184 КЗпП наявні категорії жінок не підлягають звільненню. Наявний виняток, коли повністю ліквідовується дане підприємство, установа чи організація, тоді можливе звільнення даних осіб, в інших випадках це заборонено.

Якщо ж у Вас склалася така ситуація, що роботодавець видав наказ на ваше звільнення, хоча ви є матір’ю неповнолітньої дитини чи дитини, яка має інвалідність, Вам в обов’язковому порядку слід звернутися до суду з позовною заявою, в якій ви будете оскаржувати незаконне рішення керівника даного підприємства. Адже, саме керівник, який видав цей наказ на ваше ім’я порушує не тільки норми Кодексу законів про працю, але насамперед, норми Конституції України, а саме статтю 43 Конституції України, в якій зазначається, що кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

25 total views, no views today

Коментар до статті 184 Кримінального кодексу України (далі –ККУ).

«Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я»

Відповідно до статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування.

Але насправді ситуація зовсім інша. Медицина в Україні ніколи не була безкоштовною. Люди знають, що для того, щоб деякі лікарі почали тебе лікувати, слід не мало заплатити. І це дуже часто зустрічається на практиці, в повсякденному житті. Ми бачимо таку картину, як після прийому у лікаря, сам лікар (але не всі лікарі) дивляться на нас очікуючи, що щось їм «подаруємо». З одного боку це звичайно неправильно, але з іншого кожен лікар Вам скаже, – «Чому депутатам та іншим можновладцям можна так робити, а мені з мінімальною заробітною платою – ні», «чому я повинен діяти за законом, а інші недотримуються законодавства». Можна прекрасно зрозуміти наших лікарів і медичний персонал, в них також є сім’я, діти і родичі, а платежі, які зараз просто космічних обертів набирають, їм потрібно теж сплачувати. Професія лікар – це вибір на все життя.

Для того, щоб уникнути таких ситуацій, слід не тільки проводити реформи, але й аналізувати засвоєння даних реформ в суспільстві.

Реформа відбулась, є звичайно певні зміни, але взяти навіть до уваги електронні черги, талони, Ви скажіть де в селах так люди будуть робити, хоча і в містах, ти приходиш на визначений час і потім іще чекаєш своєї черги в кращому випадку хвилин 30. Так, це прекрасно, що ввели укладення договорів з сімейним лікарем, але ви все одно приходите в такий самий заклад, де ремонт не робили роками, де взимку на вулиці температура вища, а ніж там в приміщеннях, де стеля на голову падає і ти думаєш, що іще тут скоро обвалиться, проте ти йдеш з гордо піднятою головою, адже у тебе є електронний талончик, ось це реалії нашого життя.

Потрібно починати з ремонту поліклінік, лікарень, з підвищення заробітної плати в 2 чи краще в 3 рази лікарям, щоб вони не працювали 24/7 за копійки.

Кримінальний кодекс передбачає покарання за вимогу оплатити медичну допомогу в державних чи комунальних установах, і тут постає таке питання – Як вижити лікарям на таку мізерну зарплату. Чому якщо це державна чи комунальна установа, там умови для роботи просто жахливі, чому держава не фінансує належним чином право на медичну допомогу, що і передбачається Конституцією України.

Також варто зауважити, що у нас такий менталітет. З самого народження ми вже щось оплачуємо «в конвертах». Тут не встиг іще народитися і вже за щось потрібно платити. Потрібно багато всього змінити і починати потрібно лише з себе. Всі хочуть змін на краще, ось тільки мало хто хоче змінюватися сам…

А коли справа доходить до щеплень немовлят, у нас навіть більшості вакцин немає. (хочете – купуйте самостійно) – це майже кожного дня кажуть саме в державних закладах. Потрібно змінювати структуру, а не просто проводити «косметичний ремонт».

Всі ми люди і всі повинні відповідати за свої вчинки, але поставте себе на місце якогось лікаря, і ви в ту ж саму секунду зрозумієте, що не все так однозначно.

68 total views, 2 views today

Коментар до статті 100 ЦПКУ – електронні докази

В цивільному процесі електронні докази виступають як певний обсяг інформації, яка може бути закріплена, або та інформація, яка знаходиться на різних джерелах (носіях), в нашому випадку це різноманітні флешки, карти пам’яті, телефони, резервне копіювання в серверах та в Інтернеті.
Електронні докази (в цивільному законодавстві) подаються сторонами через канцелярію суду. Це можуть бути відео, фото, графіки, плани та ін. Для того, щоб подати електронний доказ до суду слід мати дані докази в оригіналі або в електронній копії доказ повинен бути засвідченим підписом(електронним) відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”. В даному законі регламентується (зазначається), що електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Якщо Ви подаєте електронні докази до суду Ви повинні в обов’язковому порядку зазначити у кого зі сторін (осіб) знаходиться оригінал даного доказу. Якщо суд має якісь сумніви щодо справжності чи доцільності даного доказу, а у вас чи іншої особи при собі немає оригіналу, в такому випадку суд не буде долучати до справи даний документ, файл. Електронні докази зберігаються в матеріалах справи, тобто приходячи до суду, ви подаєте даний доказ через канцелярію суду і цей файл залучають до матеріалів справи За вашим клопотанням, доказ який ви надали в оригінальному вигляді, тобто на фешці чи на іншому пристрої, суд повинен повернути після огляду в залі судового засідання чи після набрання рішенням законної сили.

Наприклад, Вам потрібно подати до суду електронний доказ (відеореєстрацію). Які ж дії вам потрібно вчинити?

По–перше, потрібно мати оригінал і копію даного електронного доказу.

По–друге, докази Ви подаєте тільки з позовною заявою, відзивом або поясненням в письмовому вигляді (формі).

Якщо з певних об’єктивних і обгрунтованих причин Ви просто не в змозі подати доказ разом з іншими документами, Вам слід повідомите про це суд.

По-третє, є певні строки для подання доказів, яких обов’язково потрібно дотримуватись, і вони зазначаються судом. Також ті докази, які Ви направляєте суду, ви повинні направити і сторонам в даному процесі (відповідач, заінтересовані особи, треті особи). Якщо з вагомих причин Ви не подали докази разом з документам Ви маєте повне право подати докази (крім речових) в залі судового засідання, але разом з цим подати клопотання. Далі Вам потрібно буде в залі судового засідання обґрунтувати, що за доказ Ви подаєте до суду і яким чином він стосується даного спору. Суд прийме до уваги ваше роз’яснення і в подальшому вирішить про доцільність даних доказів.

50 total views, no views today