Консультація на тему: «Судові витрати у 2020 році»

Інститут судових витрат передбачає оплатний процес судового захисту. Кошти на утримання судової системи одержуються з двох джерел : державне забезпечення та забезпечення заінтересованих у справі сторін.

Судові витрати – це кошти необхідні для утримання судової системи щодо охорони та захисту прав і свобод заінтересованих осіб і держави. Судові витрати сплачуються за вчинення цивільно процесуальних дій пов’язаних із розглядом справи. Сторони, треті особи із самостійними вимогами у позовному проваджені, заявники та заінтересовані особи у справах окремого провадження, заявник і боржник в наказному.

Основним джерелом регулювання судових витрат є норми Цивільно процесуального кодексу України від 03.10.2017 р., станом на 01.01.2020 р. , Закон України «Про судовий збір» від 06.10.2011 р., станом на 01.01.2020 р.

Інститут судових витрат виконує відновлювальну і превентивну (запобіжну) функції. Дані функції застосовуються при подачі необґрунтованих позовів.

Судові витрати (відповідно до статті 133 Цивільно процесуального кодексу України) складаються :

  1. Судового збору;
  2. Витрат пов’язаних із розглядом цивільної справи

Судовий збір  – це грошові кошти, які сплачує певна особа у зв’язку із порушенням цивільної справи в суді на захист її інтересів.

Розмір судового збору залежить від предмета та характеру процесуальних дій, які потрібно вчинити. Судовий збір сплачується в залежності від ставок прожиткового мінімуму, які змінюються кожного року.

Отже, прожитковий мінімум відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України» від 01 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Судовий збір може сплачуватися у відсотковому співвідношені до ціни позову (майновий спір), по немайновим спорам судовий збір може бути фіксований та не залежати від ціни позову.

Ціна позову – це сума, яку може стягнути позивач з відповідача на свою користь.

До ціни позову не входять :

  1. Судові витрати на правничу допомогу (адвоката);
  2. Витрати на проїзд позивача;
  3. Витрати, які сторона понесла та які очікує понести при розгляді справи, такі як: залучення перекладача, експерта чи проведення експертизи та інше.

Суд має право зобов’язати сторону внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму витрат – це називається забезпечення судових витрат.

Розмір ставок судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір». Судовий збір перераховується у готівковій чи безготівковій формі виключно через банківську установу. Якщо ціна позову зазначена у іноземній валюті, то судовий збір сплачується в гривнях по курсу Національного Банку України на час сплати судового збору.

Про сплату судового збору юридична особа подає платіжне доручення, а фізична особа – квитанцію Банку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Нормами статті 16 Цивільного кодексу України кожному гарантовано право на звернення до суду за захистом своїх порушених цивільних прав та інтересів.

У своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (справа № 761/12145/17).

На підставі вищевикладеного, слід зазначити, що судовий збір також залежить від задоволення чи не задоволення позову. При задоволенні позову всі витрати несе відповідач, при частковому задоволенні обидві сторони несуть судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених вимог.

107 total views, 3 views today

Комунальні борги. Як не втратити квартиру.

Якщо споживач відмовляється сплачувати борги добровільно або укласти договір про реструктуризацію боргу, то постачальник комунальних послуг має право звернутись до суду і вимагати сплати суму заборгованості разом з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Після винесення судового наказу судом, споживач має право його скасувати, обґрунтувавши незаконність вимог постачальника, але якщо суд не скасує, потрібно буде виконувати судове рішення.

Насамперед, борг може стягуватися з рахунків боржника у банках та карткових рахунків. Якщо їх немає або недостатньо коштів, борг можуть стягнути з заробітної плати, пенсії чи стипендії. Розмір відрахувань з таких доходів боржника не має перевищувати 20% суми доходів, які залишаються після відрахування обов’язкових податків і зборів.

Якщо у боржника для погашення заборгованості відсутні будь-які доходи, стягнення торкнеться майна, яке йому належить.

Виконавча служба може накласти арешт на майно боржника, списати гроші з його рахунків і примусово реалізувати його майно.

Законом також передбачено внесення боржника до Єдиного реєстру боржників, оголошення його транспортного засобу в розшук, можливість звернення державного виконавця з клопотанням до суду про заборону виїзду за кордон.

Проте боржник має право щомісяця вносити на депозитний рахунок певну суму грошей, наприклад, 1000 гривень чи більшу суму, і тоді йому не зможуть поставити невиконання рішення суду.

Підставою для можливого накладення арешту на квартиру боржника є сума заборгованості не менше, ніж 20 мінімальних заробітних плат. На сьогодні це 83 460 гривень.

Обов’язково має бути рішення суду про стягнення з відповідного боржника заборгованості за ЖКП. І тільки якщо боржник відмовляється виконувати рішення суду, не має доходів, але має не одну житлову нерухомість, її можуть продати, щоб стягнути борг.

Якщо житло продали на аукціоні за борги, примусове виселення особи з реалізованого житла провадиться окремим судовим розглядом.

Виконання рішення суду про примусову реалізацію житла може здійснюватися як державним, так і приватним виконавцем. Приватний не може виконувати провадження про виселення малолітніх та неповнолітніх дітей.

Порядок примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості і порядок реалізації нерухомого або іншого майна – регулюються Законом України “Про виконавче провадження”.

Умови, за яких житло не зможуть забрати:

Якщо сума заборгованості менше 20 мінімальних зарплат і житло у боржника – єдине. Тоді виконавець зобов’язаний виконати рішення суду за рахунок іншого майна боржника.

Якщо заборгованість більше 83 000 грн. і у боржника є інша нерухомість, то виконавець має право накласти на неї арешт. Арештоване майно оцінюють і продають на електронних торгах.

192 total views, 2 views today

Держоргани відшкодують моральну шкоду за невиконання своїх обов’язків

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов’язку перед людиною – утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров’я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв’язку з очікуванням рішення, розчарування в діяльності народних обранців громади та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались. Відтак, у суду апеляційної інстанції не було підстав для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно.

Верховний Суд прийшов до висновку, що наведені позивачем обставини, за оцінкою суду першої інстанції, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли їй моральну шкоду.

136 total views, 3 views today