Відповідно до ч. 16 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Відтак ФОПи які деякі з них до недавнього часу забули навіть про існування своєї підприємницької діяльності, починають отримувати вимогу про сплату боргу «недоїмки». Зазвичай ця сума у всіх ідентична – 15819,54 грн. Коротко про терміни:

• Недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Що робити? Платити? За що? За те що контролюючі органи не виконують належним чином свої обов’язки? Ні, не платити. З початку 2018 року досить багато ідентичних справ за якими ФОПи з позовами про визнання протиправними дій контролюючих органів скасовують вимогу про сплату боргу. По перше варто зазначити що після отримання вимоги маємо 10 днів для оскарження до органу вищого рівня ДФС України. Скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу не надходить до ФОП протягом 20 днів. В деяких випадках окремим рішенням цей термін може бути продовжено про що ФОПи мають бути належним чином повідомленні. Все? Можна не платити? Не все так просто, з кожним днем фіскали придумують нову систему ввести в оману ФОП знаходячи колізію в законодавстві, зокрема: скарга направлена до головного управління ДФС у відповідній області вважається поданою з порушенням її подання відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Тому рекомендація одна, після отримання вимоги про сплату боргу «недоїмки», паралельно потрібного направляти скаргу на вимогу про сплату боргу, на дії контролюючого органу, посадових осіб органів державної влади разом з адміністративним позовом до окружного адміністративного суду відповідного району з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу.

Та найголовніше: у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Постанова ВСУ від 19 вересня 2018 року.

100 total views, no views today

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (надалі — ЦПК України) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обгрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.
Вказана вище правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (касаційне провадження № 61-13405св18) –http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73868460.

105 total views, 1 views today