Відповідальність за керування джерелом підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ст. 1187 ЦКУ).

Цивільне законодавство (у главі 82 ЦКУ “Відшкодування шкоди”) встановлює чіткий поділ суб’єктів на “осіб, які завдали шкоду” та “осіб, які відповідають за шкоду”. Тобто, не обов’язково особа, що завдала шкоду, нестиме відповідальність за свої дії напряму.

Так, наприклад, особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків, не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (постанова ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №905/1391/19)

У цьому випадку відповідальним суб’єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки — роботодавець. Втім, неочевидним винятком з цього правила є популярні сервіси пасажирських перевезень. Адже вони позиціонують себе не як роботодавці для водіїв, а виключно як сервіси координації перевізників та клієнтів.

Наразі практика вирішення спорів з такими сервісами зводиться виключно до розгляду питань, що стосуються правильного функціонування платформи, і, як максимум, припинення співпраці з водієм, який грубо порушив правила пасажирських перевезень.

Відсутність трудових відносин та відповідних зобов’язань між такими платформами та водіями породжує наразі багато спорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦКУ, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє, з-поміж іншого, транспортним засобом на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо).

Отже, передаючи з власної волі на законній підставі автомобіль іншій особі, власник передає їй повністю або частково обсяг відповідальності за наслідки користування об’єктом підвищеної небезпеки. Втім, тягар доказування непричетності власника до керування своїм транспортом на конкретний момент часу покладено саме на власника.

Це стосується також і випадків, коли ДТП з вини водія сталося внаслідок його перебування в стані алкогольного сп’яніння, хіба що за винятком тих ситуацій, коли власник свідомо передає авто сп’янілому водієві (постанова КЦС ВС від 5 серпня 2020 року у справі №456/881/17). Тобто, відповідальність за дії, що спричинили комусь шкоду, несе особа, яка завдала такої шкоди або роботодавець, який бере на себе зобов’язання з відшкодування шкоди за дії своїх підлеглих (ст. 1172 ЦК).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.