Як виписати з будинку особу, яка в ній не проживає?

Підстав для примусової виписки може бути досить багато, зокрема: якщо після розлучення одне із подружжя добровільно не знялось із реєстрації, при цьому проживає в іншому місці; також може бути покупка квартири в якій приписані незнайомі особи; зустрічаються також випадки, коли власник квартири приписує до себе свого знайомого, з метою допомогти, а потім з тих чи інших причин виникає необхідність примусово виписати цю особу та ін.

Часто власники квартири бояться, що зареєстровані особи можуть заявляти про якісь права на квартиру, зокрема перешкоджати у її продажі.

В такому випадку слід розуміти, що тільки власник має право володіти, користуватися, та розпоряджатися квартирою. Решта зареєстрованих осіб мають лише право проживати у квартирі. Але слід врахувати, що хоча власник і може продати свою квартиру, важко знайти покупця, який погодиться купити квартиру де зареєстровані незнайомі для нього особи.

Ну що ж, якщо у Вас виникла необхідність виписати незнайому особу з квартири, то слід пам’ятати, що це можливо зробити виключно через суд. Якщо ж сталось так, що особу виписали без рішення суду, то така особа може звернутись до суду про скасування рішення про зняття з реєстраційного обліку місця проживання, та поновлення реєстрації місця проживання.

Отже, навіть не намагайтесь виписати особу примусово поза судовим порядком, адже такі дії є незаконними та вони легко оскаржуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Отже, для звернення до суду Вам необхідна професійно складена позовна заява, а також докази про відсутність особи за місцем реєстрації більше встановленого строку. До таких доказів належать:

а) пояснення свідків ;

б) акти про відсутність члена сім’ї (для багатоквартирних будинків – складаються працівниками ЖЕКу чи ОСББ, для приватного сектору в містах – квартальними комітетами, для сільської місцевості – працівниками сільських чи селищних рад).
в) особисте листування (із якого вбачається, що особа дійсно мала намір змінити місце проживання);
г) інші письмові документи, зокрема:

– матеріали перевірок органів державної влади та місцевого самоврядування (із яких вбачається, що особа відсутня за місцем проживання);

– довідки відділення поштового зв’язку (про те, що особа не отримувала поштові відправлення, які надходили на її ім’я).

161 total views, 1 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.